Методичні поради

ПРИНЦИПИ УСВІДОМЛЕНОГО БАТЬКІВСТВА:
- Любіть свою дитину.
- Приймайте дитину такою, якою вона є.
- Вірте своїй дитині.
- Довіряйте дитині.
- Вірте у те, що дитина може самостійно подолати життєві перепони.
- Показуйте дитині, що вона є для вас важливою.
- Дайте зрозуміти дитині, що її справи є важливими для вас.
- Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.
- Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
- Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.
- Прислухайтеся до думки дитини.
- Будьте ввічливі з дитиною.
- Проводьте разом з дитиною вільний час.
- Допомагайте дитині розвивати її здібності.- Забезпечуйте основні життєві потреби дитини.

П'ять шляхів до серця дитини. Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше - ЛЮБИТИ!
Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:
• дотик; • ласкаві слова; • ніжна опіка.
Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.
об дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:
1) дотик; 2) слова заохочення; 3) час; 4) подарунки; 5) допомога.
Якщо в сім'ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.
Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім'ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.
Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

(фрагмент з одноіменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)

Консультація для вихователів

«Увиразнення мовлення вихователя - шлях до збагачення мовлення дітей»

«Мова найкраще служить людині тоді,

коли той, хто користується нею,

найповніше володіє її скарбами.

А для цього треба вивчити будову мови,

словник, норми вимови,

треба виховувати любов до мови,

до рідного слова»

Мова вихователя є взірцем для дітей, тому він не має права говорити недбало, невиразно. Кожне вимовлене вихователем слово дошкільники сприймають як зразок для наслідування, негайно повторюють, використовують у активному мовленні. Педагог дошкільного закладу зобов'язаний постійно працювати над собою, над удосконаленням свого мовлення, стежити над його правильністю, не порушувати закономірностей граматичної будови та літературних норм. Тому до мови вихователя ставиться ряд педагогічних вимог:
- загальна культура мовлення,
- багатство словника,
- частота і правильність вимови відповідно до мовних норм,
- простота і виразність,
- доступність мови для розуміння дітей.
Культура мовлення - це досить широке поняття, в яке входить оволодіння літературною мовою, лексичним її багатством, «вміння користуватись її виразовими засобами в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення». Вихователю дошкільного закладу слід пам'ятати, що оволодіння культурою мови не є його особистою справою, це професійний і суспільний обов'язок. Багатство словника. До словникового складу мови, або лексики, входить сукупність усіх слів, наявних у мові. Лексичне багатство мови залежить від розвитку самої мови. Багатство лексичного складу - обов'язкова вимова до мови вихователя дошкільного закладу. Педагог висловлює своє емоційне ставлення до дітей, їх вчинків, описує різні події, складає розповіді - для цього потрібно оперувати великою кількістю різноманітних слів. Використовувати синоніми, фразеологізми, переносне значення слів, приказки, загадки, прислів'я.
Виразність мови. «Виразність мови визначається тим, наскільки форма мови відповідає її змісту, наскільки вона враховує слухачів, до яких вона звернена» ( В.О. Артемов).
Виразність мови впливає на процес навчання. Якщо вихователь розмовляє монотонно, сухо, дітям важко стежити за поясненням, запам'ятовувати вірші,. І навпаки, виразна, яскрава мова привертає увагу, захоплює своїм змістом і тим полегшує процес запам'ятовування. Розрізняють фонетичні, лексичні, граматичні засоби виразності мови.
До фонетичних засобів належить передусім відповідність усної розмовної мови правилам літературної вимови. Педагог дошкільного закладу повинен засвоїти орфоепічні норми. Фонетична виразність мови забезпечується інтонацією. Інтонація - це смислове, емоційне, забарвлення мови, «різноманітні відтінки голосу». До складу інтонації входять наголос, темп, ритм мови, паузи, сила голосу, які виступають у тісному взаємозв'язку. Чим різноманітніша інтонація, тим виразніша мова. В розмові з дітьми вихователь повинен уміти правильно користуватись різними інтонаційними відтінками. Фонетична виразність мови залежить також від дикції. Кожне слово слід вимовляти ЧІТКО. Чіткість і чистота вимови досягаються правильною артикуляцією, тому необхідно розвивати гнучкість язика, губ, щелеп, (при необхідності) щоденно вправлятись. У дошкільному закладі не може працювати вихователем людина з вадами дикції ( шепелявість, гаркавість, в'ялість губ тощо).
Лексична виразність мови залежить від уміння вихователя дібрати потрібне слово на позначення конкретного предмета чи явища у відповідній ситуації. Наприклад: книжка - хороша, змістовна, цікава, фантастична, пригодницького змісту. Лексична виразність передбачає використання в мові всіх відтінків значення слів: говорити, доповідати, розмовляти, радити, переконувати, мовити та слів з переносним значенням: «золоте волосся, свіжі сили».
Граматичні засоби виразності забезпечуються законами грамотності і синтаксису. Вихователь повинен добре знати відмінювання частин мови, правила словотворення, синтаксис та пунктуацію рідної мови.
Отже, володіння вихователя всіма засобами виразності мовлення і є шлях до розвитку, вдосконалення та збагачення мовлення вихованців кожної вікової групи.

Робота з літературним твором із використанням прийомів мнемотехніки

Здатність міцно запам'ятовувати і якнайповніше відтворювати інформацію - важлива умова для того, аби дошкільники в майбутньому легко оперували своїми знаннями, були ерудованими цікавими співрозмовниками. Розвивати в дітей можливості пам'яті найліпше в дошкільному віці. Одним з ефективних засобів для цього є використання різних методів та прийомів мнемотехніки.
Одним з головних завдань, які стоять перед педагогами, є розвиток зв'язного мовлення дошкільників, оскільки воно відіграє важливу роль у розвитку інтелекту та самосвідомості дітей, позитивно впливає на формування їхніх особистісних якостей, як-от: комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність тощо.
За допомогою добре розвиненого зв'язного мовлення дитина вчиться чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із людьми, які її оточують, продукує власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.
На думку багатьох на­уковців, актуальною проблемою розвитку зв'язного мовлення в дітей є недостатня обізнаність педагогів щодо використання та впровадження інноваційних та ефективних технологій, за допомогою яких можна сформувати відповідні навички. Та важливо не лише формувати в дітей відповідні знання, а й піклуватися про збереження їхнього здоров'я, оптимізувати запам'ятовування й мовленнєве відтворення інформації завдяки застосуванню новітніх освітніх психолого-педагогічних технологій. Такою технологією є мнемотехніка як один із найефективніших способів засвоєння інформації, що запобігає інформаційному перенавантаженню.
Мнемотехніка - це технологія, спрямована на поліпшення засвоєння нової інформації шляхом свідомого утворення асоціативних зв'язків за допомогою спеціальних методів і прийомів. Цю технологію вже протягом двох років активно впроваджує наш педагогічний колектив.

Основні прийоми мнемотехніки

Основними прийомами мнемотехніки, які ми застосовуємо для ефективного засвоєння дітьми текстової інформації, є:
піктограма - абстрактну або образну інформацію, яку потрібно запам'ятати, схематично зображають за допомо­гою спрощених малюнків (образні піктограми) або малюнків, які за формою нагадують літери (буквені піктограми) чи цифри (цифрові піктограми);
аналогія - в інформаційних одиницях, які слід запам'ятати, знаходять спільні ознаки, властивості, якості, тен­денції розвитку тощо;
синтез - об'єднують інформаційні одиниці, для яких не має значення послідовність, у єдиний інтегральний образ зі спільним асоціативним зв'язком;
сюжет - створюють асоціативні зв'язки між інфор­маційними одиницями, «вплі­таючи» їх у сюжет оповідання, казки, притчі, розповіді тощо;
фонетична асоціація -для іншомовного чи невідомого дітям слова добирають співзвучне слово або його частину, що асоціативно пов'язана з перекладом чи лексичним значен­ням цього слова;
колірний акцент - для посилення запам'ятовування інформаційні одиниці виділяють яскравим кольором.
Ці прийоми дають змогу формувати в дітей низку вмінь і навичок, зокрема ті, що стануть у пригоді під час роботи з текстовою інформацією, яку дітям зазвичай запам'ятовувати найскладніше.
Робота з текстом передбачає слухання, логічні запитання та складання загадок, формування навичок самонавчання (вивчення складних слів), переказування тощо. У процесі роботи проводять мнемо зарядку, фізкультурні вправи, виконання яких супроводжуємо використанням прийомів мнемотехніки. Така зарядка сприяє не лише збереженню здоров'я дітей, а й засвоєнню ними необхідної інформації.

Поради педагогам щодо мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Порада перша
Велику увагу приділяйте інтонаційній забарвленості мовлення. Малюки дуже реагують на тон голосу. Хоча вони ще не розуміють багато слів, але за тоном дорослого можуть зрозуміти чи він задоволений, чи ні. При відповідній інтонації діти розуміють про який розмір предметами яку вдачу людини йдеться. Але з інтонаціями треба бути обережними. Від занадто театрального, дуже інтонаційно забарвленого мовлення дорослих діти втомлюються, а тому мозок дає команду «вимикатися» і діти дорослого вже не чують. Тож слід чергувати емоційне забарвлення зі спокійним, тихим мовленням.
Порада друга
Якнайбільше розмовляйте з дітьми. Слід не просто давати вказівки, а розмовляти. Адже від мовлення, яке буде чути дитина, залежить обсяг її пасивного словника, який згодом стане активним. Якщо дорослий візьме за правило все пояснювати малюкам, то вони скоро звикнуть прислуховуватися до його мовлення. Скажімо, мати збирає дитину на прогулянку. ЇЇ мовлення може бути приблизно та ким: "Юлю, ми йдемо на вулицю. Там зараз прохолодно, тому що осінь. Тож треба тепло одягнутися. Зараз ми одягнемо теплі речі: штанці, светри, кофточки і шапочки. Нам буде тепло. Ми будемо гуляти та дивитися на жовті листочки". Речення мають бути короткими, складатися переважно з іменників та дієслів. Поступово у мовленні слід вводити прикметники та займенники. Наприклад: "Подивіться, у Катрусі штани червоні, а у Микити сині", "Чиї це червоні штани?(мої) Чия червона шапка?(моя) Чий червоний светр?(мій)".
Порада третя
Використовуйте малі віршовані форми. У роботі з дітьми ран нього віку батькам слід широко застосовувати віршовані фольклорні твори та вірші українських авторів. Вони допоможуть звернути увагу дітей на певні дії та досягти бажаних результатів під час різних режимних моментів. Ми пропонуємо вірші, які можна використати:
- під час годування дітей;
- під час гігієнічних процедур у ванній кімнаті;
- під час одягання(роздягання)дітей;
- під час укладання дітей спати тощо.
Таких віршів є дуже багато. Їх можна підібрати на свій смак. Звісно, дуже добре, коли дорослий знає напам'ять і доцільно використовує малі віршовані форми, але їх спеціально вчити не обов'язково. Дуже важливо правильно підбирати і використовувати твори. Вірш має бути невеликим, складатися переважно із іменників та діє слів. Під час проведення рухливих ігор, ігор-забавлянок використовують більш ритмічні вірші з чіткими фразами, а перед сном, прийомом їжі, на вечірній прогулянці - більш спокійніші, з розміреним ритмом.
Порада четверта
Активізуйте мовлення дітей. Для цього можна скористатися різними прийомами, зокрема дуже ефективним є прийом спільного декламування знайомого вірша, коли діти промовляють останнє слово кожного рядка, наприклад:
Їхал лис через ... (ліс),
Лисенятам капці ... (віз).
Щоб соснові ... (шишки),
Не кололи ... (ніжки).
Продовжити роботу з віршем можна, використавши ілюстрації до нього. Слід показати картинку з зображенням лиса, яка дасть змогу активізувати мовлення дітей за допомогою запитань. Скажімо так: «їхав лис через ліс. Подивіться - це лис. Лис рудий. Скажи, Петрику, рудий»(Рудий)."Який, Оксанко, лис?"(Рудий). "Ще лис хитрий. Який лис?"(Хитрий). Потім показати кар тинку з зображенням лісу. При цьому мовлення дорослого може бути таким: «Це - ліс. У лісі росте багато дерев. Дерева бувають великі(можна руки підняти вгору, потягнутися), а бувають маленькі (можна присісти, руки опустити додолу). Які бувають дерева?»(Великі, маленькі). Якщо діти не відповідають на запитання, треба підняти руки вгору або опустити їх донизу і нагадати їм, якими бувають дерева. Покажіть на картинці велике дерево: «Скажи, Оленко, яке це дерево?»(Велике). Покажіть - маленьке: «Скажи, Сергійку, а це яке дерево?» (Маленьке).
Якщо є можливість, варто показати дітям справжню шишку, заохочуючи їх до дій та мовлення: «Це шишка. Доторкніться до неї.(Діти по черзі кладуть долоньки на шишку) Шишка колеться?»(Колеться) «Вона колюча. Яка шишка?»(Колюча) "А якщо стати ніжкою, то буде боляче?"(Так. Буде боляче). Тож лис купив лисенятам капці, щоб шишки не кололи ніжки. Шишка виросла на високому дереві, яке називається сосна.(Слід показати зображення сосни на картинці). Як називається дерево, Катрусе?» (Сосна) «Ця шишка виросла на сосні, тому її називають соснова. То яка це шишка, Сергійку?»(Соснова) «Правильно, соснова шишка».
Нагадаємо, що речення повинні бути короткими. Якщо введено нове слово, наприклад «сосна», треба вживати його у кожному реченні, не замінюючи на слова «у ньому», «на ньому». Так потрібно відпрацьовувати кожен вірш.
Увага! Слід пам'ятати, щоб слово з пасивного словника пере йшло в активний, дитина має промовити його багато разів у різних ситуаціях, будь-то гра чи режимні моменти. Однак не треба переобтяжувати дитину великою кількістю слів. Якщо від дитини вимагати вимовляти занадто багато складних, довгих слів, результат може бути сумним - заїкання.
Порада п'ята
Широко використовуйте вправи для пальчиків. Це дуже важливо для розвитку мовлення. Тут вам стануть у пригоді ігри-забавлянки, як-от: «Сорока-ворона», «Ладки-ладусі», «Іде коза рогата», «Оцей пальчик», «Пальчику, пальчику, де ти був?». Адже діти дуже люблять дії з мовним супроводом. Корисні й ігри, у які можна грати з підгрупою дітей.
Наприклад, гра-імітація "Два півники"
Два півники, два півники
Горох молотили,(Імітація рухів молотьби цілком)
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.(Імітація несіння мішка на плечах)
Цап меле,цап меле (Колові рухи руками)
Коза насипає, (Імітація рухів насипання)
А маленьке козенятко
На скрипочці грає. (Імітація гри на скрипці).
Через деякий час діти почнуть повторювати вірш за вихователем.

Правила партнерства з дітьми

Для того щоб партнерська взаємодія з дітьми мала ефективний результат, необхідно дотримуватися основних правил партнерства у системах взаємодії «педагог - дитина», «дитина - дитина», «педагог - батьки».
Зокрема в системі взаємодії «педагог - дитина» слід:
• бути завжди разом з дитиною, створювати навколо неї атмосферу підтримки,зокрема -
- не порівнювати дитину з іншими дітьми;
- не принижувати, не ображати, не навішувати ярликів;
- не проявляти негативних емоцій;
- частіше усміхатися, підбадьорювати;
- звертатися до дитини з повагою і вірою у її неповторність;
• забезпечувати комфортний мікроклімат у групі -
- доброзичливо ставитися до дітей;
- добирати привітні інтонації голосу;
- враховувати бажання дітей;
• дивуватися та захоплюватися разом з дітьми;
• залучати дітей до дискусії, яка відбуватиметься лише тоді, коли дорослий не буде ігнорувати жодного висловлювання, жодної пропозиції дитини, не буде критикувати, засуджувати, а буде виявляти щирий інтерес до думок і висловлювань кожного вихованця;
• створювати різнобічне розвивальне середовище, яке слугувало б інтересам дітей та пробуджувало їх пізнавальну активність, розвивало навички партнерської діяльності;
• ніколи не змушувати дітей виконувати будь-яку діяльність через силу;
• уникати категоричних негативних оцінок, зауважень;
• надавати можливість відчути інтелектуальне задоволення, насолоду від процесу й результатів співпраці;
• бути для дітей прикладом позитивно налаштованого, уважного ставлення одне до одного, зокрема навчати:
- делікатно звертати увагу товариша на недоліки, попередньо відзначивши позитивне;
- робити зауваження «м'яко»;
- давати пораду, показувати, пояснювати;
- виявляти своє схвалення результату діяльності;
- помічати, кому потрібна допомога, та пропонувати її;
• організовувати взаємодію з дітьми таким чином, щоб усі почули та вислухали свого ровесника;
• вірити у своїх вихованців та в самих себе, у свою здатність перетворювати життя, вносити конструктивні зміни. Адже песимізм у вихованні перекреслює очікування радісного майбутнього, тоді як діяльнісний оптимізм надихає, пробуджує сили.